Подолання перешкод для переходу на чисту енергію

У Марокко це почалося на початку 2000-х років зі створення спеціальної державної агенції (MASEN), яка прагне підтримувати розвиток великомасштабної генерації відновлюваної енергії, що з часом призвело до підтримки Світового банку у залученні кількох джерел пільгового та непільгове фінансування для розширення сонячної енергії. Згодом приватний сектор інвестував у сотні мегават недорогої сонячної генерації в залитій сонцем країні, яка зараз шукає інвестиції для наземної та морської вітрової енергії.

Коротше кажучи, це «доброчесний цикл» — зобов’язання уряду, що веде до все більш успішних проектів і приватних інвестицій.

За оцінками міністра Беналі, наступний етап енергетичного переходу в Марокко потребуватиме приблизно 1 мільярда доларів постійних інвестицій, переважно з приватного сектора.

Успіхи, подібні до успіху Марокко, знайшли своє відображення в 6-етапному циклі, описаному в новому документі Світового банку Scaling Up to Phase Down, який має на меті подолати розуміння між країнами, що розвиваються, та міжнародними партнерами проблем, з якими стикаються країни, що розвиваються, щодо збільшення масштабів відновлюваних джерел енергії та поступового скорочення використання вугілля. – випущена потужність.

6-етапний цикл для прискорення переходу енергії

Чітка та скоординована підтримка переходу, описана в документі, допоможе країнам із низьким і середнім рівнем доходу подолати основні перешкоди на шляху переходу. Масштаби безпрецедентні: за оцінками, для досягнення кліматичних цілей країни, що розвиваються, потребують інвестицій у розмірі 1 трильйона доларів США на рік тільки в енергетичний сектор. Ці країни одночасно намагаються підтримати зростаючий попит на енергію, і робити це надійно, доступно та безпечно.

Перехід гальмується високою вартістю капіталу, що рикошетом поширюється на енергетичну систему. «Бідніші країни застрягли в замкнутому колі, де вони платять більше за електроенергію; не можуть дозволити собі високу початкову вартість чистої енергії; і заблоковані в проектах з викопного палива. По суті, вони платять потрійний штраф за перехід на енергетику», — сказав Деметріос Папатанасіу, глобальний директор з питань енергетики та видобутку Світового банку. «Пастка бідності стає енергетичною пасткою, яка стає кліматичною».

Цикл починається з урядового лідерства, яке перетворюється на сприятливе регуляторне та політичне середовище, дедалі ефективніші інституції та інструменти для мінімізації ризиків, після чого йде прозорий і конкурентоспроможний розподіл проектів, який може забезпечити чисту енергію, яка відповідає безпосереднім вимогам, включаючи енергетичну безпеку, доступність енергії та робочі місця.

Сильна прихильність уряду є ключовою

Щоб розпочати позитивний цикл, урядам потрібна підтримка недорогого та пільгового кліматичного фінансування, щоб підготувати перехід, зміцнити свої електричні підприємства та мережі, а потім реалізувати низку доступних інвестицій у чисту енергію. Початкові етапи циклу є критичними та сигналізують інвесторам, що країна готова до більших потоків приватного капіталу для підтримки масштабів чистої енергії.

У багатьох країнах-клієнтах Світового банку енергетичний перехід ризикує бути паралізованим через слабке управління, ненаправлені субсидії та недостатню спроможність і планування. У звіті розглядається розширення масштабів чистої енергії як частина рішення. Чиста енергія може захистити комунальні підприємства від коливань цін і усунути потребу в неефективних субсидіях, допомагаючи змінити сектор і створити фіскальний простір.

Поступове скорочення використання вугілля залежить від збільшення використання відновлюваних джерел енергії

Підхід «Від масштабування до поступового скорочення» визнає, що лише шляхом збільшення масштабів для забезпечення доступною та стійкою чистою енергією буде політично та фінансово доцільно поступово припинити використання вугільної електроенергії. Цей підхід також визначає такі рішення, як рефінансування зобов’язань вугільної електростанції для перенесення термінів виходу на пенсію, а також мінімізацію та управління ризиками багатожильових активів шляхом планування та чіткої політики, а також важливість підготовки рамок справедливого переходу для працівників і громад, які постраждають від переходу енергетичний сектор.